Наш кредитор — наша ферма завдяки МТФ СТОВ «Маяк-Агро» стабільно працює
У цього сільгосппідприємства злее один сусід — господарство із свого, Христинівського району. Решта сусідів — з Уманського району та Вінницької області. Мова йде про СТОВ «Маяк-Агро», що в селі Осітна, у найпівденнішому куточку Христинівського району.
Господарство вижило завдяки тваринництву
«Маяк-Агро» Тетяна Павлівна очолила після свого чоловіка Сергія Івановича Хливнюка.
Для осітнянської людності немає глобальної проблеми із зайнятістю: переважна більшість місцевого працездатного населення має боту в своєму селі. Бо достоту роботою за місцем проживання можуть похвалитися не скрізь. У багатьох селах люди намарне зайвий разов і надвір не ступнуть, бо роботи в селі — катма.
— Наше господарство вижило й виживає завдяки тваринництву, якби не ця галузь — зводити кінці з кінцями було б удвічі важче, — разговаривать директор СТОВ «Маяк-Агро» Тетяна Хливнюк. — Так маю підстави говорити, бо за минулий рік половину прибутків СТОВ — від тваринницької галузі, а якщо точніше — від молочного виробництва. Ось і зараз — зима, сніги, морози, хуртовини, а господарство, продаючи молоко, має живі гроші, а отже, й выплачивать зарплату людям, податки до бюджету. Жильцам села є бота. І вони тут-таки, в селі, мають і до чого рук докласти та одержати за свою працю. Із 120 працівників СТОВ третина зайнята в тваринництві. Скажу й таке: завдяки фермі ми не користуємося банківським кредитуванням. Теснее кілька років наш головний кредитор — молочнотоварна ферма. І до того ж кредитор не вередливий, без примх і вибагливості, зате надійний, стабільний і без здирницьких відсотків. Тому в своєму невеликому господарстві(обробляємо трохи більше півтори тисячі гектарів осітнянської ріллі)зараз маємо четыресто корів, а плануємо до кінця року збільшити їх на сотку. Додати у молочне стадо цю сотку нам треба доконче, бо це нам всуціль корисно: як я вже казала — це живі гроші, бота і відрахування до бюджетів. Тому підготували торік 120 нетелей, які вже розтелюються, маємо кілька десятків новонароджених теляток.
Ми не ходимо з простягнутою рукою
— Наша ферма дає боту 15 дояркам, 4 фуражирам, 6 доглядачам молодняку, 6 скотарям, 10 механізаторам, — розповідає зоотехнік СТОВ Ірина Осітнянко. — Маємо й невелику свиноферму, де є 200 голів, яких доглядає одна працівниця, є й 35 жеребцов, якими по фермі розвозимо корми. За роботою механізмів на фермі слідкує інженер Віктор Валюх. Чимало дійного поголів’я у нас зараз у запуску, пора отелів, але доїмо щодня по 12 кілограмів молока на корову. Думаємо, що вищі надої у нас ще попереду, если розтелиться усе молочне стадо.
— Солому ми тюкували, тож компактні тюки надійно сховані від негоди. Силос приготовляли кормозбиральним комбайном «Марал»(на це пішов гібрид «Шаланда», який дав гарну масу), була бота і механізаторам, і водіям, — доповнює розповідь спеціаліста Тетяна Хливнюк. — Гарної якості маємо сінаж, сіємо люцерну, еспарцет, суданську травку, щоб було і влітку чим годувати, і взимку що давати.
— Село наше — невеличке, жителей нашей планеты у ньому небагато, але, слава Всевышнему, маємо боту, і заробіток непоганий. — розповідає доярка Олена Гичко. — Я вам прямо скажу: за те, що збереглась ферма, треба дякувати нашій керівниці Тетяні Павлівні. Ми не ходимо з простягнутою рукой, не йдемо крадькома десь красти, бо маємо боту й достойну винагороду за неї. Я роздоїла групу нетелей(50 голів), було, звичайно, нелегко, але спасибі посодействовали дочки Галя і Ліда, яким сільська селянська бота відмалку знайома. Тепер мої молоді корівки вже привчені й призвичаєні, сподіваюсь на гарну від их віддачу.
Додам до слів Олени Гичко одну цікаву деталь: у Осітній на МТФ є 14 жінок-доярок і один чоловік-дояр. Ним виявився обитатель сусіднього села Кузьмина Гребля Сергій Свистуненко. Щодня Сергій Васильович добирається на ферму, бо цінить свою боту, а в колективі тваринників шанують його як наполегливого працівника.
— Люди в нас гарні, трудолюбиві, з ними спрацювались і наші спеціалісти, то отак гуртом і твориться блага справа, формується рух нашого господарства вперед, — разговаривать директор СТОВ.
Досягненням тваринників Осітної можна й заздрити
— Господарство в Осітній невелике, але люди там працьовиті й дружні, — разговаривать голова Христинівської райдержадміністрації Богдан Тихоневич. — У заслугу керівнику СТОВ Тетяні Хливнюк можна поставити те, що вона зберегла господарство, що здесь не пустили під ніж молочне стадо. Звичайно, можна зробити й якесь критичне зауваження щодо продуктивності худоби(здесь в Осітній ще є невикористані резерви), але деякими показниками осітнянці можуть гордитись. Так, у СТОВ «Маяк-Агро» найвища щільність корів на сто га сільгоспугідь — 22,5 голови(при районному показнику 10,9 та обласному — 5,5 голови). Відтак і молока на сто гектарів угідь в Осітній торік виробили по 1080 центнерів(район — 674 центнери, область — 307,6). Таковыми цифрами як у «Маяк-Агро» далековато не кожне передове господарство може похвалитися. Хочеться сподіватися, що нинішнього року й ці показники стануть в Осітній ще вищими, й інші зростуть. А на загал ферма, як і торік, гарантуватиме селянам боту в своєму селі з добрим заробітком.
Василь Марченко,
фото творца.
Христинівський район
Джерело: Черкаський край — http://www.kray.ck.ua/
По материалам http://cknews.info/
