Про митницьких „морженят“
Загартування у них входить до шкільної програми
У Черкасах існує унікальна школа, де моржування вже давно не дивина, а звичайна навчальна дисципліна. Цей заклад ще й досі лишається єдиним у місті, де протягом 10 останніх років професійно вчать, як правильно взаємодіяти та дружити з природними стихіями заради здоров’я та збереження екології душі. У школі №34 незвичні на перший погляд уроки проходять щодня. Причому, теоретичні знання та настанови педагога одразу ж закріплюються на шкільному дворі або ж на березі Дніпра, поряд з яким так вдало розташована школа. Веде оздоровчі уроки вчитель молодших класів Валентина Безкоровайна, яку в усіх її чистих помислах підтримує міцний союзник — директор школи Віталій Дейнега.
Уроки радості
Саме так позиціонує свої заняття Валентина Михайлівна, намагаючись максимально наповнити їх гармонією, яку дарують нам природні стихії (вода, повітря, сонце і земля), на які усі ми помилково не зважаємо. Можливо, тому, що в наш час не було ні таких вчителів, ні такої школи…
Вигляд роздягнутих школярів бентежить випадкових перехожих. Директор Віталій Михайлович розповів, як з самого початку — коли у школі з’явилися заняття з загартування, до нього і телефонували, і прибігали мало не всією „Митницею“ обурені люди, які ніяк не могли второпати, навіщо мучити на холоді дітей. І навіть сьогодні, після 8 років від дня започаткування незвичних уроків здоров’я у підпорядкованій директору школі, побачивши, як школярики обливаються з відерець водою, дехто з перехожих не витримує видовища й біжить скандалити у директорський кабінет.
Та самі вихованці Валентини Михайлівни просто у захваті від того, що вона їм пропонує. Отримавши настанови вчителя ще у класі, непосидючки готуються швидше отримати дозвіл, аби буквально виплеснутись веселою юрбою на шкільне подвір’я. Тут після налаштування духовного, помолившись, починається урок пізнання себе та гармонічного злиття з природними стихіями. Спочатку розминка, аби розігріти м’язи, потім доступні фізичні вправи, біг навколо школи. На завершення — під дружнє промовляння веселих „тонізуючих“ віршиків та хороводів таке ж невимушене обливання водою.
До речі, обливаються не всі, а лише ретельно підготовлені до процедури. Деякі діти знаходяться надворі з моржиками просто напіводягнені. Колись і вони з радістю та цілком свідомо перекинуть на себе перше у житті відро цілющої води, а поки що вчаться у вчителя та однокласників, спостерігаючи за всіма тонкощами шкільного моржування.
Вихованці Валентини Безкоровайної, які вже давно подорослішали, не забуваються її уроків. Прості, але безцінні знання про здоров’я та новий світогляд вони неодмінно пронесуть через все життя.
Головне — почати!
Для педагогів та учнів ЗОШ №34 Валентина Михайлівна — активний борець за здоровий спосіб життя, сама моржує вже 14 років. Колись випадково потрапила на лекцію у Школу здоров’я, де 60-річний чоловік буквально вмовляв переймати досвід гармонійного життя у природі. Переконувати довго Валентину Михайлівну не довелося, адже на користь моржування свідчив моложавий та підтягнутий вигляд лектора. „Я тоді подумала, — згадує вчителька, — якщо він може так жити у свої 60, то чому я, набагато молодша за нього, не можу так само?!“.
Поєднавши кілька відомих методик загартування, у тому числі дещо зі школи Порфирія Іванова, та адаптувавши все це до реалій шкільних занять, у 2006 році педагог-ентузіаст розробила власну методичну програму та створила гурток.
Пробивали цю насправді революційну ідею разом із директором школи досить важко — і на рівні міста, і на рівні санепідстанції, різних контролюючих органів та методичних установ. Проте, підписавши усі дозволи та отримавши згоду батьків, швидко почали втілювати методологію здорового способу життя в окремо взятій школі. Керівник навчального закладу на закономірне питання — чому він підтримав, на свій страх і ризик, цю новацію, зізнається: „Валентина Михайлівна — ентузіаст своєї справи, активна і небайдужа як людина, тому й закономірно, що у певний період у неї з’явилось бажання поділитись своїм власним досвідом із загартування зі своїми учнями. Рушійною силою, що спонукала до цього вчителя, було ще й бажання допомогти їм бути здоровими, дивлячись на загальний стан захворюваності у школі. Статистика, за підсумками медоглядів, яка обліковується лікарями та безпосередньо у нашій школі, свідчить, що здоров’я школярів із кожним роком стає менш міцним. У школу 30-40% дітей вже приходять із діагнозами, часто досить суворими. Після закінчення початкової та середньої ланки ця цифра сягає 50%. А по закінченні школи лише 10-15% підлітків можна вважати здоровими. Головна причина — гіподинамія. Це дуже страшно насправді! Ця статистика має заставити замислитись суспільство, державу, батьків, педагогів та всіх, хто причетний до підростаючого покоління. Ми маємо виходити з того, що наші діти — майбутнє держави“.
А ще, переконаний Віталій Дейнега, ми усі маємо відтягнути школярство від комп’ютерів. Бо, відверто кажучи, надто зайняті добуванням хліба насущного батьки часто відкупляються від власних дітей усякими „цяцьками“ — витворами технічного прогресу, що інколи ведуть не до прогресу розвитку особистості, а навпаки.
Уроки Безкоровайної якраз таки навертають дітей до справжнього, не віртуального життя і справжніх життєвих цінностей.
Слово батьків — вирішальне
„Перш ніж набирати майбутніх учнів у перший клас, ми разом із Валентиною Михайлівною проводимо збори, на яких пояснюємо батькам наші підходи до оздоровлення дітей у школі, — коментує директор. — Помітили, що з кожним роком у нас все більше батьків, які бажають, аби їхні діти долучались до здорового способу життя за методикою Валентини Безкоровайної. Тож і набір у групи теж відповідно стає більшим. Вже зараз ми маємо 21 заяву батьків, які планують вести до нас дітей до першого класу в наступному році“.
Ніяк не можу обійти увагою позицію директора школи, який всіляко підтримує уроки моржування, в той час як його колеги побоюються „як би чого не вийшло“. Зрозуміло, що така позиція підтримки позитивних новацій вкрай важлива та не менш вирішальна, ніж батьківська воля. Варто лише згадати сумний досвід кількох дитячих садочків у Черкасах, де багато років майже з пелюшок практикували загартування малечі, але багаторічний досвід цей було перекреслено одним розчерком пера якогось чиновника-перестраховщика від освіти. Від моржування чомусь відхрещуються немов від чуми. А ось у ЗОШ №34 далекоглядний Віталій Дейнега навпаки плекає оздоровчі новації своїх педагогів. Зрештою, цей досвідчений та небайдужий освітянин добре знає, що робить це заради майбутнього країни, як не пафосно це звучить.
По материалам http://aktsent.com.ua/
