У нас немає ліків — але люди перестають вживати наркотики
У Медведівці на Чигиринщині четвертий рік діє унікальний центр, де люди кидають пити, палити, вживати наркотики завдяки самій лише молитві й праці. Тут планують відкрити соціальне поселення — з гуртожитком для тих, хто проходить відновлення та будинками для тих, хто використав шанс отримати нове життя.
У центрі соціальної реабілітації проходять відновлення люди, що мають залежність від наркотиків, алкоголю, азартних ігор, а також безпритульні та ті, хто повернувся з місць позбавлення волі. Для людей, що сюди потрапляють, центр є останнім відчайдушним бар’єром перед остаточним скочуванням у прірву. Тут вони отримують нові цілі, надії і нове життя.
— Ідея створити реабілітаційний центр виникла завдяки програмі гарячого харчування, — розповідає один з ініціаторів проекту, депутат Черкаської міської ради Сергій Гладких.
Програма гарячого харчування безпритульних виникла 6 років тому. На базі церкви „Блага вість“ сьогодні діє один з пунктів харчування: у найбільшій кімнаті облаштовано їдальню з кухнею. Меблі, плити, кухонне начиння сюди принесли прихожани — як і одяг, взуття та речі для тих, кому потрібні не лише гарячі обіди. Люди, що зібралися в їдальні — а їх наразі осіб 30 — переважно, похилого віку. Чекають, поки з великого баняка їм насипають порції гарячої каші.
— Спершу могли забезпечувати людей гарячою їжею лише 2 дні на тиждень, — розповідає Сергій Гладких. — Їжа готувалась на кухні звичайної квартири і в армійських баках розвозили по місту. До нас почали приєднуватися інші релігійні громади — і тепер ми забезпечуємо людей їжею 4 дні на тиждень. Харчування нині проводиться вже на двох стаціонарних пунктах — у церкві „Блага вість“ та на базі організації „Від серця до серця“, що опікується безпритульними. У середньому за день за цією програмою отримують їжу до 70 черкащан. Переважна більшість — пенсіонери, яким нічим платити за житло і їжу. У часи кризи по їжу досить часто приходили і молоді люди досить інтелігентного виду. Тут нікому не відмовляють, лише п’яним та дебоширам.
— Працюючи за програмою гарячого харчування, я зіткнувся з тим, що люди, яких ми забезпечували їжею, прагнули вибратися з тенет вуличного життя і своїх згубних звичок, — констатує керівник реабілітаційного центру Микола Сташук. — Підходить чоловік, а його аж трусить: „Заберіть мене кудись, бо здохну…“. На реабілітацію потрапляли люди, що вже починали втрачати зв’язок із реальністю — марили про інопланетян, трусились у лихоманці. Спершу я відвозив їх до реабілітаційного центру на Полтавщині, потім загорівся ідеєю відкрити подібний центр тут.
Центр у Медведівці виник на обійсті з просторою хатою-пусткою, яких особливо багато по селах. Власник, що мешкав уже у Черкасах і виставив хату на продаж, також виявився членом однієї з релігійних громад. Дізнавшись, що у церковної громади немає грошей на викуп будинку, дозволив заселитись і частинами виплачувати його вартість.
— Я сказав, що у нас немає грошей. Власник відповів: „То що, у вас бракує віри? Якщо Бог сказав вам цим займатись — селіться у будинку, з виплатою я почекаю“, — розповідає Микола Сташук.Зараз у центрі реабілітації можуть одночасно перебувати 6 жінок та 12 чоловіків. Після реабілітації їм дають роботу і продовжують дбати про умови їх нового життя. Всіх приймають на рік. Медпрепаратів для подолання залежності немає — є лише молитва і праця. Частиною реабілітації є програма служіння людям: вдовам, сиротам, людям похилого віку.
— Спершу місцеві жителі нам казали: „Навіщо звозите сюди алкоголіків — нам своїх вистачає“. Тепер же нас постійно просять допомогти зробити якусь роботу. Наприклад, місцевим фермерам ми охороняємо поля — і отримуємо за це сільгосппродукцію для нашої комуни, — розповідає Микола Сташук. — Мене часто питали: як ти з ними витримуєш? Адже були люди, яких я виганяв по 7 разів. Приймав назад, а він знову тікав або крав щось… Спочатку центр дійсно нагадував притон — я привозив їм продукти, вони „стріляли“ у місцевих цигарки і жили так, що лише самогонного апарату не вистачало. У відчаї я звертався до Бога — навіщо я взагалі все це роблю? І мені прийшла відповідь — якщо ти погодився служити Богу, то це — частина твоєї служби. Зараз там ідеально все працює — з часом склалась така атмосфера, що людина, яка палить, почувається там ніяково. І люди, які туди потрапляють, вражені тим, що перестають пиячити і вживати наркотики.
Після життя протягом року у середовищі без жодних спокус, людям необхідно адаптуватися у звичайному світі. Микола пропонує роботу в своїй будівельній бригаді, допомагає знайти житло.
— Мені говорили: ти береш до бригади колишніх зеків, алкоголіків — хто ж з тобою працюватиме? Але Бог великий — навіть у роки кризи ми жодного дня без роботи не сиділи, — говорить Микола Сташук.
Свого часу він теж пройшов через каяття та позбавлення від шкідливих звичок. За спиною у нього — спершу розкішне життя, тоді ув’язнення, спроби повернутися до старого, навернення до віри і каяття, початок нового життя у найманій квартирі, з родиною, якій іноді міг принести лише тяжко зароблені незвичним до праці чоловіком 20 гривень.
— Сьогодні я розумію, що гроші — це лише ресурс для досягнення мети. І якщо цілі неправильні — ніякі гроші не допоможуть стати щасливим. Люди лають державу, суспільство, мріють — от би за кордон. Але будь-яке місце, що здається ідеальним, перестає таким бути, тільки-но ти туди принесеш свої проблеми. Бо головна проблема — всередині тебе, — переконаний Микола Сташук. — Зараз я можу нормально утримувати свою родину і роблю справу, важливу для Бога і людей. Пройти повз — найлегше. Але нічого в житті не буває просто так…
З кожним роком центр реабілітації у Медведівці розвивається: з’явився великий город, вирощене з якого уже йде на програму гарячого харчування у Черкасах. Придбано тракторець — завдяки вирощеній і проданій худобі, закуплено бензопили та бойлер, у будинку зроблено опалення. У перспективі на базі реабілітаційного центру планують створити справжнє господарство, відкрити соціальний гуртожиток та поселення для тих, хто успішно пройшов реабілітацію.
— Щоб робити хороші справи — великих грошей не треба, — переконаний Микола Сташук. — Треба лише гаряче бажання — і тоді Бог дає тобі шанс це здійснити: прихиляє до тебе серця інших людей, посилає можливості…
Рахунок для тих, хто хоче допомогти:ЧОБФ „Сила доброти“, код 36090900, ПАТ „Укрсиббанк“, код банку 351005, р/р 26000199267300
Â
По материалам http://aktsent.com.ua/